Закони органічного землеробства

Рівень родючості ґрунтів та урожайності сільськогосподарських культур визначається тим, наскільки виконуватимуться закони землеробства.

Закон повернення речовин (Ю. Лібіх, 1840 р.). Згідно з цим законом до ґрунту повинні повертатись в еквівалентній кількості мінеральні та органічні поживні речови­ни, що були відчужені з врожаєм або втрачені в результаті аграрного використання.

Із законом повернення тісно пов’язаний закон мінімуму, оп­тимуму і максимуму, або закон обмежувальних факторів, — продуктивність рослин залежить від того фактора або елемента живлення, який знаходиться в мінімумі, коли недостатня величи­на одного фактора, наприклад — температура, обмежує надход­ження елементів живлення в рослину, погіршуючи цим перебіг фізіолого-біохімічних процесів у рослин.

Закон незамінності і рівнозначності факторів (вологи, еле­ментів живлення, повітря, тепла, світла тощо) — жодного з факторів росту рослин не можна замінити іншим, навіть близьким за власти­востями та впливом на рослину.

Закон оптимального поєднання всіх факторів росту й розвитку рослин (вологи, поживних речовин, повітря, тепла, світла).

Закон поєднаного розвитку фіто­ценозів і місць вирощування — не лише окремий організм, тісно пов’язаний з місцем вирощування, а й рослинний покрив у цілому взаємодіють з навколишнім середовищем.

Закон комплексної дії всіх факторів росту і розвитку рослин, який ґрунтується на теорії живлення і фотосинтезу.

Закон постійного підвищення родючості ґрунтів — за умови повернення в ґрунт поживних речовин і залучення з навко­лишнього середовища значної кількості біогенних елементів сприятиме підвищенню ефективної родючості ґрунту. Це основний закон, що діє за умови дії всіх законів.