Проект Закону “Про грунти та їх родючість”

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

«ПРО ҐРУНТИ ТА ЇХ РОДЮЧІСТЬ»

Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні та соціальні основи охорони ґрунтів та збереження їх родючості; встановлює основні принципи державної політики, правові засади діяльності органів державної влади, юридичних та фізичних осіб з метою раціонального використання ґрунтів, збереження їхнього стану, якості та родючості, захисту ґрунтів від негативних природних та антропогенних впливів.

Розділ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні поняття і терміни, та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче поняття та терміни вживаються в такому значенні:

Агрохімічні заходи – сукупність науково-обґрунтованих прийомів застосування агрохімікатів і пестицидів для відтворення родючості ґрунтів, забезпечення умов для їх раціонального і безпечного використання, підвищення врожаю та його якості.

Агрохімічна паспортизація – обов’язкове агрохімічне обстеження ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними та набутими властивостями, що мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах

Відтворення ґрунтів – заходи, що направлені на відтворення якості порушених ґрунтів і ґрунтового покриву в процесі рекультивації, консервації, ренатуралізації (реабілітації) земельних угідь.

Виснаження ґрунтів – збіднення їх на елементи мінерального живлення, органічні речовини, мікробіоту та інші чинники родючості.

Ґрунт – органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості.

Ґрунтовий покрив – просторова сукупність ареалів ґрунтових різновидів з визначеною контурністю та структурою, що відображені на ґрунтових картах.

Ґрунти, що перебувають під загрозою зникнення – ґрунти, що незворотньо втратили свою морфологію, склад і властивості або ж поступово зникають як природні об’єкти.

Деградація ґрунтів – погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.

Забруднення ґрунтів – накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.

Засмічення ґрунтів – накопичення у родючому шарі ґрунту або на його поверхні сміття, різного роду наносів, побутових, промислових та інших відходів, що призводить до забруднення довкілля.

Земельна ділянка – частина земної поверхні з визначеним місцем розташування (адресою), чітко встановленими межами і фіксованою площею та правами щодо нею і невід’ємна складова Державного земельного кадастру.

Землі – незамінна, обмежена в просторі територія суші з ґрунтовим покривом, рельєфом, кліматом, рослинністю, надрами, водами, головний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві, а також просторовий базис для розміщення населених пунктів, інфраструктури, підприємств і організацій всіх галузей народного господарства.

Ефективна родючість ґрунтів – здатність ґрунту забезпечувати певний (фактичний) рівень урожайності за змінних кліматичних умов та рівня культури землеробства.

Карти ґрунтів – карти, що відображають поширення ґрунтів, їхній стан та властивості.

Книга історії полів – основний агровиробничій документ сільськогосподарського підприємства, що відображає історію кожного поля сівозміни і досягнутий рівень землеробства до якого вносяться дані про призначення, розміри та основні характеристики земельних ділянок (полів), якісні показники грунту, а також відомості про ефективність їх використання, урожайність сільськогосподарських культур, способи обробітку грунту, періодичність і кількість внесених агрохімікатів, засобів захисту рослин , здійснені меліоративні та природоохоронні заходи.

Консервація земель – припинення господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих ділянках є небезпечним для їх здоров’я.

Меліорація ґрунтів – комплекс заходів, направлених на прискорене окультурювання ґрунтів та корінну зміну режимів їх функціонування.

Моніторинг ґрунтів – просторово-часова система спостережень за властивостями ґрунтів з метою виявлення змін їхньої якості.

Нормативи якості ґрунту – показники і параметри будови, складу та властивостей ґрунтів, за яких ґрунти зберігають здатність виконувати свої продуктивні, екологічні та соціальні функції.

Нормативи допустимих навантажень – показники та параметри зовнішніх природних і антропогенних навантажень на ґрунти і ґрунтовий покрив, за яких зберігаються нормативи їхньої якості і не наноситься шкоди довкіллю.

Нормування родючості ґрунтів – встановлення стандартів, норм, нормативів, правил, регламентів в галузі забезпечення родючості ґрунтів.

Окультурені ґрунти – ґрунти, покращені унаслідок цілеспрямованої діяльності людини з набуттям високої внутрішньоструктурної організації та рівня потенційної родючості.

Особливо цінні ґрунти – ґрунти, яким належить особливо важлива роль в продовольчій, екологічній, енергетичній і соціальній безпеці держави та наділені високою природною та потенційною родючістю.

Охорона ґрунтів – система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля.

Порушення ґрунтів – часткове або повне знищення ґрунтового покриву, його фізична (механічна) руйнація.

Потенційна родючість ґрунтів – здатність ґрунту забезпечити максимально можливу урожайність за сприятливих кліматичних умов, високої культури землеробства.

Просте відтворення родючості ґрунтів – повернення продуктивних функцій та втрачених якостей тимчасово виснажених ґрунтів до вихідного генетично притаманного їхнього стану для забезпечення сталого урожаю та його якості.

Протиерозійні заходи – сукупність науково-обґрунтованих прийомів захисту ґрунтів від водної, вітрової та інших видів ерозії.

Родючість ґрунту – здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту

Родючий шар ґрунту – верхній (гумусний) шар ґрунту зі сприятливими для росту й розвитку рослин властивостями, режимами та перебігом ґрунтотворних процесів.

Рідкісні ґрунти – ґрунти, що утворились в унікальних природно-кліматичних умовах та господарської діяльності людини та мають особливе природоохоронне, наукове та досвідне значення.

Розширене відтворення родючості ґрунтів – надання ґрунтам більш високих продуктивних функцій та якісних властивостей, ніж це притаманно їхньому вихідному стану, що забезпечує зростання урожайності та його якості.

Фітосанітарні заходи – сукупність науково-обґрунтованих прийомів виявлення та усунення забур’яненості ґрунтів, зараженості їх хворобами і шкідниками сільськогосподарських рослин.

Червона книга ґрунтів України – офіційний державний документ, що містить перелік рідкісних, раритетних і таких, що перебувають під загрозою знищення ґрунтів.

Якість ґрунтів – сукупність усіх позитивних та негативних характеристик та властивостей, які стосуються використання ґрунтів та їх функцій.

Стаття 2. Предмет регулювання цього Закону

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають при реалізації державної політики щодо охорони та відтворення родючості ґрунтів, під час здійснення державного контролю за станом ґрунтів, дотриманням суб’єктами господарської та іншої діяльності вимог щодо попередження забруднення, деградації ґрунтів, збереженню та відтворенню ґрунтів та їхньої родючості.

Відносини, які виникають у зв’язку із здійсненням діяльності щодо охорони та родючості ґрунтів, в частині, що не врегульована даним Законом, регулюються відповідними нормами земельного, екологічного та природоохоронного законодавства.

Стаття 3. Основні принципи державної політики в сфері охорони ґрунтів та їх родючості

Основними принципами державної політики в сфері охорони ґрунтів та їх родючості є:

забезпечення раціонального використання та збереження ґрунтів як найважливішого компоненту природного середовища;
забезпечення застосування ґрунтозахисних технологій та інших заходів щодо подолання забруднення, деградації ґрунтів при здійсненні господарської та іншої діяльності;
обов’язковість проведення заходів з підвищення родючості ґрунтів та відтворення деградованих ґрунтів;
наукове обґрунтування заходів із охорони ґрунтів;
гласність, повноту та достовірність інформації про стан ґрунтів та про заходи з охорони ґрунтів;
участь громадськості та суспільства при прийнятті рішень в галузі охорони ґрунтів;
невідворотність настання відповідальності за шкоду, нанесену ґрунтам;
правову охорону ґрунтів як компонента природного середовища на всіх категоріях земельних угідь.

Ефективна організаційно-правова охорона та відтворення родючості ґрунтів забезпечується шляхом здійснення ґрунтових досліджень та періодичного проведення великомасштабного картування ґрунтів України, відображення їх на відповідних картах ґрунтів, виявлення та оцінювання змін, що відбулись з ґрунтовим покривом України, окремих регіонів і господарств всіх форм власності.

Пріоритет щодо збереження мають рідкісні, особливо цінні ґрунти та ґрунти, що перебувають під загрозою зникнення.

Держава гарантує збереження продуктивних, екологічних, та соціальних функцій ґрунтів

Стаття 4. Ґрунти та їх правовий режим

Особливо цінними ґрунтами, які перебувають під особливою охороною держави, є чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму.

Малопродуктивні та деградовані ґрунти підлягають консервації або вилученню із земель сільськогосподарського призначення та переведення їх до інших категорій.

Правовий режим використання ґрунтів передбачає дотримання землевласниками та землекористувачами науково–обґрунтованих технологічних регламентів, своєчасному запобіганню і усуненню явищ деградації ґрунтів.

Вилучення особливо цінних ґрунтів із високим рівнем родючості із сфери сільськогосподарського використання здійснюється на підставі рішення Верховної Ради України.

Стаття 5. Родючість та основні функції ґрунтів

Родючість ґрунтів є об’єктом особливої охорони на землях сільськогосподарського призначення. Раціональне землекористування повинно бути спрямовано виключно на просте або розширене відтворення родючості ґрунтів

Оптимізація продуктивних та екологічних функцій передбачає нейтралізацію наявних у ґрунті фітотоксичних речовин, патогенних мікроорганізмів, підвищеної кислотності і лужності, секвестрацію органічного вуглецю, гумусовідтворення та гумусонакопичення, поглиблення родючого (гумусного) шару і оструктурення ґрунту.

Стаття 6. Правова охорона ґрунтів та їх родючості

Правова охорона ґрунтів та їх родючості — це комплекс правових організаційних і технологічних заходів, спрямованих на раціональне використання та збереження ґрунтів та ґрунтового покриву, попередження їх деградації, відтворення їхньої родючості, захист від природних та техногенних впливів.

Правова охорона ґрунтів та їх родючості здійснюється згідно державних та регіональних програм охорони та відтворення родючості ґрунтів, чинного законодавства та правових норм.

Правова охорона ґрунтів та їх родючості здійснюється за принципами цілісності ґрунтового покриву, його невіддільності від земельних ділянок, збереження та відтворення родючості та екологічних функцій ґрунтів.

Розділ II.

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ ТА ЇХ РОДЮЧОСТІ

Стаття 7. Органи, які здійснюють регулювання в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

Регулювання в галузі охорони ґрунтів та їх родючості здійснюють: Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації та спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законодавством.

Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони ґрунтів та їх родючості є:

центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства;
центральний орган виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
центральний орган виконавчої влади з нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень Верховної Ради України в галузі охорони ґрунтів та їх родючості належать:

визначення засад державної політики в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель, охорони ґрунтів та збереження їх родючості;
ухвалення рішень щодо вилучення земель з особливо цінними та рідкісними ґрунтами з категорії сільськогосподарського призначення та переведення їх в інші категорії земель;
вирішення інших питань у галузі охорони та родючості грунтів відповідно до законодавства.

Стаття 9. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим в галузі охорони ґрунтів та їх родючості належать:

забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
участь у реалізації загальнодержавних програм із збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів;
затвердження та участь у реалізації регіональних (республіканських) програм із збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів;
координація діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості;
координація здійснення контролю за охороною грунтів та збереженням їх родючості;
ухвалення рішень про доцільність чи недоцільність вилучення земель з особливо цінними та рідкісними ґрунтами з фонду сільськогосподарського призначення та переведення їх в інші категорії земель;
вирішення інших питань у галузі охорони та родючості грунтів відповідно до законодавства.

Стаття 10. Повноваження обласних рад в галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості

До повноважень обласних рад в галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості належать:

реалізації державної політики в галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості;
реалізація загальнодержавних та регіональних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
затвердження обласних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
вирішення інших питань у галузі охорони та родючості грунтів відповідно до законодавства.

Стаття 11. Повноваження районних рад в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень районних рад в галузі охорони ґрунтів та їх родючості належать:

реалізація державної політики в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
реалізація обласних програм щодо використання та охорони земель, охорони, відтворення та підвищення родючості ґрунтів;
координація діяльності місцевих органів місцевого самоврядування у галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
затвердження документації щодо охорони ґрунтів та їх родючості відповідно до закону;
вирішення інших питань у галузі охорони та родючості грунтів відповідно до законодавства.

Стаття 12. Повноваження сільських, селищних рад в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень сільських, селищних рад в галузі охорони ґрунтів та їх родючості належать:

розробка, затвердження і реалізація проектів та документації із щодо охорони ґрунтів та збереження їх родючості відповідно до своєї компетенції;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні використання земельної ділянки громадянами
та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
здійснення контролю за охороною ґрунтів та збереженням їх родючості;
економічне стимулювання підвищення родючості ґрунтів;
вирішення інших питань у галузі охорони та родючості грунтів відповідно до законодавства.

Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості належать:

реалізація державної політики в галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості;
забезпечення виконання загальнодержавних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів у галузі охорони ґрунтів, їх моніторингу, обстежень ґрунтового покриву та збереження родючості;
контроль за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних з вилученням земельних ділянок;
координація діяльності органів виконавчої влади в галузі охорони ґрунтів, їх моніторингу та збереження родючості;
вирішення інших питань у галузі охорони та родючості грунтів відповідно до законодавства.

Стаття 14. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим в галузі охорони ґрунтів та їх родючості належать:

забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних та республіканських програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
контроль за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних з вилученням земельних ділянок;
координація діяльності органів виконавчої влади в галузі охорони ґрунтів, їх моніторингу та збереження родючості;
вирішення інших питань у галузі охорони та родючості грунтів відповідно до законодавства.

Стаття 15. Повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі охорони ґрунтів та їх родючості належать:

реалізація та виконання державної політики в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм із збереження, відтворення та
охорони родючості ґрунтів;
контроль за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,
пов’язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
координація державного контролю в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
економічне стимулювання підвищення родючості ґрунтів згідно законодавства;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні використання земельних ділянок фізичними та
юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
вирішення інших питань у галузі охорони та родючості грунтів відповідно до законодавства.

Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства в галузі охорони ґрунтів та їх родючості належать:

організація розроблення та впровадження загальнодержавних і регіональних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
участь у реалізації загальнодержавних і регіональних програм із збереження, відтворення та охорони родючості ґрунтів;
здійснення державного контролю в галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
забезпечення здійснення ґрунтових обстежень, моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;
розроблення та затвердження відповідно до Закону нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у галузі охорони земель,
охорони ґрунтів та збереження їх родючості;
здійснення контролю за розмірами та порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов’язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
забезпечення здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;
участь у формуванні та реалізації державної політики у галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
розроблення і впровадження рекомендацій та заходів щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування агрохімікатів;
розроблення механізмів економічного стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони ґрунтів; підвищення їх родючості;
організація та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про пестициди і агрохімікати в сільськогосподарському виробництві відповідно до Закону;
вирішення інших питань у галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості відповідно до Закону.

Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в галузі охорони ґрунтів та їх родючості належить здійснення державного контролю (нагляду) за:

дотриманням проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель;
зміною показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення;
проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів.

Стаття 18. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в галузі охорони ґрунтів та їх родючості належать:

участь у розробленні загальнодержавних та регіональних програм охорони ґрунтів та збереження їх родючості;
здійснення державного контролю за використанням та охороною ґрунтів та збереження їх родючості;
участь у розробці нормативно-правових актів у галузі охорони ґрунтів та їх родючості;
подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону ґрунтів;
здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони ґрунтів;
вирішення інших питань у галузі охорони ґрунтів та їх родючості відповідно до Закону.

Розділ IІI.

ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК СТАНУ ҐРУНТІВ ТА ЇХ РОДЮЧОСТІ

Стаття 19. Державний облік стану ґрунтів

Державний облік стану ґрунтів є складовою частиною Державного земельного кадастру і здійснюється проведенням ґрунтових обстежень, моніторингу, агрохімічної паспортизації, веденням карт ґрунтів, книг історії полів, державного статистичного аналізу порушених, деградованих і забруднених ґрунтів, обсягів зняття, транспортування, складування, зберігання та використання родючого шару ґрунту.

Стаття 20. Моніторинг ґрунтів

Моніторинг ґрунтів здійснюється на землях усіх категорій уповноваженими органами виконавчої влади в рамках Державного моніторингу навколишнього природного середовища відповідно до діючого законодавства України.

Моніторинг забезпечує вирішення наступних завдань:

одержання інформації про зміни властивостей ґрунтів;
прогнозування розвитку ґрунтових процесів і властивостей;
встановлення різного роду обмежень на господарське використання ґрунтів і певних видів діяльності.

3. Результати моніторингу використовуються:

в процесі регулювання правових основ земельних відносин;
при проведенні економічної та грошової оцінки земель;
визначенні розмірів плати за землю;
плануванні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур;
коригуванні агротехнологій;
проведенні агроґрунтового районування (зонування) території;
визначенні зон виробництва сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування;
розробленні рекомендацій щодо раціонального та екологічно безпечного застосування пестицидів та агрохімікатів;
оцінюванні еколого-меліоративного стану зрошуваних і осушуваних земель;
створенні та веденні інформаційних банків даних про стан ґрунтів та інформаційно-аналітичної системи для розроблення заходів з відтворення родючості та охорони ґрунтів, для надання землевласникам, землекористувачам та суб’єктам земельно-оціночної діяльності інформації про сучасний стан ґрунтів та їхньої родючості;
періодичній підготовці та виданні національної доповіді про стан ґрунтів та їх родючості.

Положення про моніторинг стану ґрунтів затверджує Кабінет Міністрів України

Стаття 21. Обстеження ґрунтів

Обстеження ґрунтів здійснюється на підставі рішення уповноваженого органу виконавчої влади, за ініціативи органів місцевого або за ініціативою власників земельних ділянок, землекористувачів, орендарів земельних ділянок, а також на підставі судового рішення.

Обстеження ґрунтів проводяться в порядку, встановленому уповноваженим органом виконавчої влади, та передбачає визначення просторового розташування видів ґрунтів на земельній ділянці, їх санітарного та екологічного стану.

Обстеження ґрунтів проводяться суб’єктами господарчої діяльності, що акредитовані на здійснення даного виду діяльності в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Відомості та інформація, що отримані за результатами проведення обстеження ґрунтів, оформлюються у вигляді ґрунтових карт (карт ґрунтів), звітів про стан ґрунтів та в іншій документованій формі, придатних для внесення в Державний земельний кадастр.

Стаття 22. Документована інформація про стан ґрунтів

Інформація про стан ґрунтів та заходів щодо їх охорони є відкритою, такою, що являє суспільний інтерес, загальнодоступною, за винятком інформації, яку віднесено до категорії інформації з обмеженим доступом.

Інформація про стан ґрунтів, розташованих на землях та земельних ділянках, відомості про які віднесено до державної таємниці, є документованою інформацією з обмеженим доступом.

3. Порядок надання інформації про стан ґрунтів визначається діючим законодавством України.

Стаття 23. Карти ґрунтів

Карти ґрунтів України, АР Крим, областей та інших адміністративно-територіальних одиниць складають з урахуванням даних Державного земельного кадастру, Державного моніторингу навколишнього природного середовища, обстежень земель, агрохімічної паспортизації та іншої документованої інформації про ґрунти.

Карти ґрунтів відображають просторову структуру ґрунтового покриву, наявність рідкісних та цінних ґрунтів; ґрунтів, що зазнали деградації та забруднення; меліорованих, рекультивованих ґрунтів та ґрунтів, що перебувають під загрозою зникнення.

Порядок створення, ведення, використання, обліку та збереження карт ґрунтів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24. Червона книга ґрунтів України

З метою збереження природного різноманіття ґрунтів, рідкісні ґрунти та ґрунти, що перебувають під загрозою зникнення чи під особливою охороною Держави та повинні бути включені до Червоної книги ґрунтів.

Порядок ведення Червоної книги ґрунтів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Занесення ґрунтів до Червоної книги є підставою для їх віднесення до об’єктів природно-заповідного фонду або до об’єктів особливого режиму використання .

Видання Червоної книги ґрунтів України здійснюється із періодичністю не рідше як один раз у 5 років.

Розділ ІV.

БОНІТУВАННЯ ҐРУНТІВ

Стаття 25. Бонітування ґрунтів при оцінюванні земель

Бонітування ґрунтів є одним із видів оцінювання земель.

Дані бонітування ґрунтів є складовою частиною Державного земельного кадастру та основою проведення економічної та грошової оцінки земель.

Стаття 26. Підстави та порядок проведення бонітування ґрунтів

Підставою для проведення бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 7 років суб’єктами господарчої діяльності, що акредитовані на здійснення даного виду діяльності в порядку, встановленому діючим законодавством України.

Порядок проведення бонітування ґрунтів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 27. Документація з бонітування ґрунтів та оцінки земель

За результатами бонітування ґрунтів складається технічна документація, придатна для внесення в Державний земельний кадастр.

Технічна документація (копії матеріалів) з бонітування ґрунтів безоплатно передається у Державний фонд документації із землеустрою.

Стаття 28. Державна експертиза та затвердження технічної документації з бонітування ґрунтів та оцінки земель

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі.

Технічна документація з бонітування ґрунтів:

у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Розділ V.

ОХОРОНА ҐРУНТІВ ТА ЇХ РОДЮЧОСТІ

ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 29. Права та обов’язки землевласників та землекористувачів в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

Землевласники та землекористувачі мають право:

– проводити агротехнічні, агрохімічні, меліоративні, фітосанітарні та протиерозійні заходи з відтворення родючості ґрунтів на земельних ділянках сільськогосподарського призначення;

– одержувати в установленому порядку від відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування інформацію про стан родючості ґрунтів на власних чи орендованих земельних ділянках.

2. Землевласники та землекористувачі зобов’язані:

– здійснювати господарську та іншу діяльність способами та засобами, що забезпечують відтворення родючості ґрунтів земельних ділянок, а також виключають або обмежують негативний вплив такої діяльності на стан ґрунтів та довкілля;

– дотримуватися стандартів, норм, нормативів, правил та регламентів проведення агротехнічних, агрохімічних, меліоративних, фітосанітарних та протиерозійних заходів;

– вести книгу історії полів і надавати в установленому порядку до органів державної виконавчої влади відомості про використання агрохімікатів та пестицидів;

– забезпечувати проведення ґрунтового, агрохімічного, фітосанітарного та еколого-токсикологічного обстежень ґрунтів на земельних ділянках;

– інформувати відповідні органи державної виконавчої влади про факти деградації та забруднення ґрунтів на земельних ділянках, що знаходяться в їхньому володінні або користуванні;

– виконувати інші зобов’язання, передбачені діючим законодавством України.

Стаття 30. Охорона родючого шару ґрунтів

Родючий шар ґрунту зберігається при здійсненні будь-якої господарської та іншої діяльності.

Зняття родючого шару ґрунту проводиться лише у тих випадках, коли здійснення господарської та іншої діяльності може призвести до порушення родючого шару ґрунту. Зняття та використання родючого шару ґрунту здійснюють згідно встановлених нормативів та проектної документації.

Вивезення родючих шарів ґрунту за межі України заборонено, за винятком міжнародного науково-дослідного обміну та в обмеженому обсязі. Порядок вивезення зразків ґрунтів та ґрунтових колекцій за межі України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Вимоги до охорони ґрунтів при проектуванні та будівництві об’єктів господарської та іншої діяльності

При проектуванні та будівництві об’єктів господарської та іншої діяльності здійснюється обстеження ґрунтів, а також оцінювання впливу цієї діяльності на якість ґрунтів та їх родючість.

Розміщення об’єктів господарської та іншої діяльності, проекти їх будівництва із урахуванням результатів обстеження ґрунтів повинні відповідати екологічним та санітарним вимогам, передбачати заходи щодо збереження родючих ґрунтів.

При проектуванні та будівництві об’єктів господарської та іншої діяльності, що можуть призвести до порушення ґрунтів, передбачаються заходи щодо роздільного окремого зняття, збереження та подальшого використання родючого шару ґрунтів.

Стаття 32. Вимоги до охорони ґрунтів при експлуатації об’єктів господарської та іншої діяльності

Господарська та інша діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на ґрунти, планується та здійснюється за умови обов’язкового проведення заходів щодо охорони ґрунтів.

До заходів з охорони ґрунтів належить:

– відтворення та покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації порушених земель;

– покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації малопродуктивних земель та земель, призначених для озеленення;

– створення ґрунтозахисних лісових та чагарникових насаджень та залуження;

– проведення інших заходів, що мають на меті запобігання, недопущення та ліквідацію негативних природних та антропогенних впливів на ґрунти.

Експлуатація об’єктів господарської та іншої діяльності здійснюється відповідно до правил, вимог та нормативів охорони ґрунтів.

З метою запобігання забрудненню ґрунтів фізичні та юридичні особи при експлуатації об’єктів господарської та іншої діяльності, що має негативний вплив на ґрунти, зобов’язані використовувати сучасні технології очистки викидів забруднюючих речовин, а також спеціально обладнані об’єкти знешкодження та розміщення відходів виробництва та споживання.

У випадках забруднення ґрунтів при експлуатації об’єктів господарської та іншої діяльності суб’єкти цієї діяльності зобов’язані провести повний комплекс робіт з ліквідації наслідків цього забруднення у найкоротший термін.

Стаття 33. Вимоги щодо охорони ґрунтів при ліквідації або консервації об’єктів господарської та іншої діяльності

При ліквідації або консервації об’єктів господарської та іншої діяльності, що можуть мати негативний вплив на ґрунти, фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську та іншу діяльність на вказаних об’єктах, зобов’язані провести обстеження ґрунтів та здійснити заходи з їх відтворення до стану, придатного для подальшого використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням.

Стаття 34. Вимоги щодо охорони ґрунтів від підтоплення та заболочення

Заходи щодо охорони ґрунтів від заболочення проводять при будівництві будівель та споруд, благоустрої водосховищ та при здійсненні іншої діяльності, коли можливі зміни гідрологічного режиму території.

2. При будівництві будівель та споруд проводитися відведення стічних поверхневих та підземних вод, облаштування водопропускних споруд та інші заходи, що мають на меті запобігання від підтоплення та заболочення ґрунтів.

3. При проведенні гідромеліоративних робіт передбачаються заходи із попередження заболочення та підтоплення ґрунтів.

Стаття 35. Вимоги щодо охорони ґрунтів від виснаження, пересушення

З метою попередження та запобігання виснаження ґрунтів власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, проваджувати заходи із змережуються та відтворення родючості ґрунтів.

Заходи щодо охорони ґрунтів від пересушення проводяться в межах робіт із гідромеліорації земель, за яких нормування кількості води під час поливу ґрунтів здійснюються відповідно до природного районування території.

Стаття 36. Вимоги щодо відтворення деградованих ґрунтів

Власники земельних ділянок, землекористувачі, орендарі земельних ділянок, ґрунти яких зазнали деградації, забезпечують відтворення ґрунтів до стану, що відповідає нормативам якості ґрунтів із урахуванням цільового призначення земель.

Відшкодування витрат власників земельних ділянок, землекористувачів, орендарів земельних ділянок на відтворення деградованих і забруднених ґрунтів проводиться за рахунок осіб, дії чи бездіяльність яких призвели до деградації ґрунтів.

Невжиття заходів щодо відтворення забруднених та деградованих ґрунтів є підставою для вилучення земельної ділянки в судовому порядку, встановленому діючим законодавством України. Припинення прав на земельну ділянку не звільняє винних осіб від обов’язку відшкодування шкоди, заподіяної ґрунтам.

За умов сильного та особливо сильного забруднення ґрунтів може проводитися зняття забруднених шарів ґрунту для їхньої детоксикації або захоронення в порядку, встановленому діючим законодавством України.

На земельних ділянках, що підлягають консервації, заборонено проводити господарську та іншу діяльність, за винятком діяльності, що пов’язана із запобіганням подальшої деградації ґрунтів та усунення її наслідків.

Для відтворення деградованих ґрунтів земельних ділянок, що не підлягають консервації, запроваджується спеціальний режим використання, який передбачає введення обмежень або заборону на окремі види використання. Встановлення спеціального режиму використання земельних ділянок із деградованими ґрунтами може здійснюватися шляхом зміни цільового призначення та видів дозволеного використання земельних ділянок.

Порядок консервації та встановлення спеціального режиму використання земельних ділянок із деградованими ґрунтами визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 37. Вимоги щодо відтворення або покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації порушених земель

При проведенні рекультивації порушених земельних ділянок здійснюється відтворення та покращення стану. Проект рекультивації порушених земельних ділянок повинен передбачати заходи щодо відтворення та покращення стану ґрунтів.

Відтворення та покращення стану ґрунтів при проведенні рекультивації проводиться на земельних ділянках, з яких було знято родючий шар ґрунту, а також на інших порушених земельних ділянках. Рекультивація порушених земельних ділянок може здійснюватись як із використанням, так і без використання знятого родючого шару ґрунту.

Рекультивацію порушених земельних ділянок з метою відтворення стану ґрунтів здійснюють особи, дії чи бездіяльність яких призвели до погіршення ґрунтів. В інших випадках рекультивація порушених земельних ділянок з відтворення та покращення стану ґрунтів організується та здійснюється відповідними органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Розділ VI.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ҐРУНТІВ, ЇХ РОДЮЧОСТІ ТА ОХОРОНИ

Стаття 38. Державні цільові програми охорони, моніторингу та відтворення родючості ґрунтів

З метою охорони та відтворення родючості ґрунтів приймаються державні або регіональні цільові програми.

Проекти державних цільових програм моніторингу, охорони та відтворення родючості ґрунтів розробляють на основі схваленої концепції державним замовником або визначеним ним відповідно до законодавства розробником за участю або під науково-методичним керівництвом Національної академії аграрних наук України та її наукових установ.

Державні цільові програми моніторингу, охорони та відтворення родючості ґрунтів охоплюють всю територію України або значну кількість її регіонів, мають довгостроковий період виконання, здійснюються центральними та місцевими органами виконавчої влади. Порядок розробки державних цільових програм моніторингу, охорони та відтворення родючості ґрунтів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Нормування в галузі охорони ґрунтів та їх родючості

Нормування в галузі охорони ґрунтів та їх родючості є складовою частиною нормування навколишнього природного середовища та здоров’я людини і здійснюється відповідно до діючого законодавства про охорону довкілля та забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Державні стандарти, технічні регламенти та інші правила в галузі охорони ґрунтів встановлюють вимоги до робіт (послуг), техніки, технологій, матеріалів, речовин та продукції, які можуть негативно вплинути на ґрунти, а також до засобів та методів контролю в галузі охорони ґрунтів.

Нормативи якості ґрунтів включають показники гранично допустимих концентрацій хімічних та радіоактивних речовин, токсинів та патогенних мікроорганізмів у ґрунті, а також допустимих змін будови, складу та властивостей ґрунтів, що забезпечують виконання ґрунтами своїх продуктивних, екологічних і соціальних функцій. Нормативи якості ґрунтів встановлюються з урахуванням типу ґрунтів та цільового призначення земель.

Нормативи допустимих антропогенних навантажень на ґрунти встановлюються для кожного виду і джерела впливу на ґрунти та їх сукупної дії в межах конкретної території (регіону), виходячи із особливостей чинників регіонального ґрунтоутворення. Нормативи допустимого антропогенного навантаження на ґрунти земель сільськогосподарського призначення повинні забезпечувати збереження та відтворення родючості ґрунтів.

Нормативи в галузі охорони ґрунтів та їх родючості встановлюються уповноваженим державним органом в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 40. Державний контроль в галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості. Запобігання нанесення шкоди ґрунтам.

Державний контроль щодо охорони ґрунтів та збереження їх родючості здійснюється в межах державного екологічного контролю, державного контролю за використанням й охороною земель та контролю за забезпеченням санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Наявна та потенційна небезпека щодо нанесення шкоди ґрунтам у майбутньому є правовою підставою для подання позову до суду або винесення припису спеціальних державних органів, адресованого відповідним суб’єктам щодо негайної заборони здійснення господарської та іншої діяльності, що створює таку небезпеку.

Для забезпечення позову судом може бути застосовано арешт майна, арешт земельної ділянки, де є небезпека щодо нанесення шкоди ґрунтам. Суд може зобов’язати відповідача окрім відшкодування шкоди, нанесеної ґрунтам, призупинити або припинити діяльність, що продовжує наносити шкоду ґрунтам або несе загрозу ґрунтам іншою шкодою.

Державний контроль щодо охорони ґрунтів та збереження їх родючості включає контроль:

– стан ґрунтів при здійсненні господарської та іншої діяльності;

– виконання вимог та нормативів щодо охорони ґрунтів;

– проведення заходів, передбачених землевпорядною, містобудівною та іншою документацією, що містить заходи із запобігання та припинення деградації і забруднення ґрунтів, відтворення ґрунтів та відтворення їх родючості;

– достовірність відомостей, що надаються про стан ґрунтів;

– вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень в контексті охорони ґрунтів.

Державний контроль за використанням й охороною земель та ґрунтів, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

– проведення перевірок;

– розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

– участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об’єктів, які споруджуються з метою відтворення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

– розгляду документації із землеустрою, пов’язаної з використанням та охороною земель й ґрунтів;

– проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Державний контроль галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 41. Громадський та самоврядний контроль в галузі охорони ґрунтів

Громадський контроль в галузі охорони ґрунтів здійснюється громадськими організаціями (об’єднаннями), громадянами в порядку, визначеному чинним законодавством України галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості.

Самоврядний контроль в галузі охорони ґрунтів та збереження їх родючості здійснюють сільські, селищні, районні та обласні ради.

Стаття 42. Фінансування заходів з охорони, захисту, збереження та відтворення родючості ґрунтів.

Фінансування заходів в галузі охорони ґрунтів та відтворення їх родючості здійснюються за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, в тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел не заборонених законодавством.

У складі Державного бюджету України утворюється Державний фонд економічного стимулювання підвищення родючості ґрунтів.

За рахунок коштів Державного фонду економічного стимулювання підвищення родючості ґрунтів здійснюється компенсація витрат, понесених сільськогосподарськими товаровиробниками на виконання заходів, передбачених загальнодержавними та регіональними програмами використання та охорони земель, а саме заходів охорони та підвищення потенційної родючості ґрунтів, які включають:

формування систем полезахисних і протиерозійних лісосмуг;

формування систем гідротехнічних протиерозійних споруд;

проведення водних, хімічних та інших меліорацій;

суцільне заліснення та залуження еродованих і малопродуктивних ґрунтів;

очистка забруднених ґрунтів;

добування та внесення сапропелів, озерних та річкових мулів;

внесення органічних добрив;

поверхневе та докорінне поліпшення сіножатей і пасовищ.

Кошти Державного фонду економічного стимулювання підвищення родючості ґрунтів також спрямовуються на проведення ґрунтових обстежень, моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, науково-дослідні роботи у сфері охорони та підвищення родючості ґрунтів.

Підставою для розгляду питання про надання компенсації є заява сільськогосподарських виробників до органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, які здійснюють регулювання у сфері охорони ґрунтів, за місцезнаходженням земельної ділянки.

До заяви додається висновок центрального органу виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, що засвідчує виконання ґрунтоохоронних заходів, передбачених відповідними проектами землеустрою, та їх обсяг і підтвердження стосовно додержання вимог бездефіцитного балансу поживних речовин, а також висновки щодо підвищення родючості ґрунтів на основі агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки.

Порядок утворення і використання коштів Державного фонду економічного стимулювання підвищення родючості ґрунтів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділ VII.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ

Стаття 43. Відповідальність за порушення цього Закону

1. Особи, які винні у порушенні законодавства щодо охорони ґрунтів, несуть адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

2. Шкода, яку завдано ґрунтам в результаті діяльності фізичних або юридичних осіб, органів державної влади, місцевого самоврядування, в тому числі порушення, забруднення та інша деградація ґрунтів підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

3. Особи, діяльність яких призвела до погіршення якості ґрунтів, зобов’язані забезпечити проведення робіт із відтворення ґрунтів до рівня того стану, який відповідатиме встановленим нормативам якості ґрунтів, або до стану, що мав місце до настання факту вчинення шкоди.

4. Притягнення особи, винної у вчиненні правопорушень щодо охорони ґрунтів, до кримінальної, адміністративної чи іншої передбаченої законодавством відповідальності, не звільняє цю особу від обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду в порядку встановленому цивільним та іншим законодавством України.

Розділ VIII.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 44. Набрання чинності цим Законом

Цей закон набирає чинності з дня його опублікування.

Кабінету Міністрів України: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.