За проектом створення першої еко-інноваційної біофабрики з виробництва

Довідковий матеріал

органічного добрива «Паросток» на Україні

PAROSTOK®

UniFlor 2019

На Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку більше сотні країн підписали
важливий документ «Преамбула до порядку денного на XXI століття», в якому зазначено:
«Людство переживає вирішальний момент своєї історії, світ зіткнувся з проблемами
наростанням злиднів, голоду, хвороб, неписьменності і триваючої деградації екологічних
систем, від яких залежить добробут людства… Єдиний спосіб забезпечити собі більш
безпечне, більш процвітаюче майбутнє – це вирішення проблем навколишнього середовища
та економічного розвитку в комплексі й узгодженим чином ». Така нова сучасна доктрина
розвитку людства.
На стан екологічних систем в Україні великий вплив має сільськогосподарське
виробництво, особливо тваринництво (птахівництво).
В Україні за станом на 1 липня 2018 року поголів’я птиці склало 246,53 млн голів,
що на 4,7 % голів більше аналогічного періоду минулого року. Виробництво курячого
посліду в рік сягає більше 30,0 млн тон. Про це повідомляє Міжрегіональний Союз

птахівників і кормовиробників України (https://latifundist.com/novosti/36921-v-ukraine-
pogolove-ptitsy-vyroslo-na-23-mln-golov). У кількісному відношенні це мільйони тон

органічної сировини, яка замість того, щоб приносити економічну вигоду, перетворюється
на гігантське джерело забруднення навколишнього середовища та емісійних викидів
парникових газів в атмосферу. Це джерело є притулком для величезних зграй диких птахів,
тут же знаходять притулок найрізноманітніші види гризунів. Все це разом узяте
перетворює відкриту з усіх боків площу зберігання посліду в потужний інкубатор
виникнення, зростання і поширення патогенної мікрофлори, найрізноманітніших вірусів, а
значить інфекційних та інвазійних захворювань.
Великі агрохолдинги, вкладаючи мільйони в рекламні кампанії, заощаджують на
утилізації відходів виробництва. Якщо таке господарювання триватиме й далі, шкода стане
еквівалентною застосуванню біологічної зброї. У відходах птахівництва розмножуються
небезпечні мікроорганізми, що можуть спричинити спалах епідемії. Зокрема, патогенні
штами кишкової палички EHEC, якою в Європі заразилися тисячі людей, а десятки
померли. Зазвичай птахівники відходи власного виробництва і гній зараховують до
низького класу небезпеки – четвертого. Але екологи вважають, що вони значно
небезпечніші й мають належати до другого або, навіть, першого класу (високонебезпечні та
надзвичайно небезпечні), адже можуть стати джерелом біологічного зараження.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, гній, послід та стічні води
тваринницьких і птахівничих підприємств можуть бути фактором передачі понад 100
збудників інфекційних та інвазійних хвороб. А самі органічні відходи слугувати
сприятливим середовищем для розвитку та виживання патогенної мікрофлори, містити
підвищену кількість важких металів, пестицидів, медикаментозних препаратів,
радіоактивних речовин, насіння бур’янів та інших забруднень.
В даний час на території України практично не існує ферм, на яких для переробки
відходів використовуються очисні споруди. У більшості випадків застосовуються так звані
котловани або поля, куди скидається сировина. Після заповнення котлованів, полів їх вміст
вивозиться на поля без будь-якої переробки. В Європі вже близько 10 років діє закон, який
забороняє вносити на поля не перероблені органічні відходи тваринництва. Також на Заході
через небезпеку проникнення сировини в ґрунт заборонено заглиблене зберігання відходів,

яке в Україні застосовується повсюдно. Основною причиною низької оснащеності
українських сільськогосподарських і тваринницьких підприємств сучасним обладнанням
для переробки та утилізації відходів є нестача коштів, тим більше що криза сильно
скоротила ділову активність сільського господарства України.
Таким чином, головне завдання, що стоїть перед вченими та працівниками АПК
України, – створити в найближчому майбутньому екологічно безпечне
сільськогосподарське виробництво, здатне, не руйнуючи навколишнє середовище, в той же
час, забезпечити населення країни необхідним продовольством.
Це обумовлює необхідність:

вдосконалення існуючих технологій переробки та використання гною та посліду;
створення нових технологій і комплексів машин, що відповідають сучасним технологіям
виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням різних типів товаровиробників
і форм організації праці; екологічним вимогам, тобто забезпечення гарантії мінімального
забруднення навколишнього середовища, отримання екологічно безпечних продуктів
харчування людини і кормів тварин. Традиційні методи утилізації гною та посліду, що
застосовуються при екстенсивному землеробстві, в даний час через брак (або повну
відсутність) земель для вирощування сільськогосподарських культур в
сільськогосподарських організаціях і селянських господарствах для багатьох з них стали
неприйнятні, тому потрібні інші методи утилізації гною / посліду. Вирішення питання
охорони навколишнього середовища і природних ресурсів від забруднення можливо лише
при комплексному підході і розробці та впровадженні технологій і технічних засобів,
призначених для переробки відходів сільськогосподарського виробництва. Основна мета –
отримання додаткових корисних продуктів і охорона навколишнього середовища.
Сучасне суспільство в своїй діяльності вже давно зіткнулося з актуальною
проблемою забруднення навколишнього середовища і наслідками нераціонального
використання природних ресурсів. Розвиток хімічної промисловості в другій половині
двадцятого століття став причиною широкого застосування мінеральних добрив і
пестицидів в сільському господарстві.
За даними Української аграрної конфедерації (http://agroconf.org/) внесення органічних
добрив за останні 20 років скоротились в 14 разів. Відповідно фізіологічної потреби і
генетичному потенціалу ґрунту необхідно вносити 140-240 кг діючої поживної
речовини (в подальшому ДПР) на гектар. Так, в 1990 р. було внесено в середньому 141
кг/га ДПР, частка підживлених мінеральними добривами площ складала 82 %, а 18 %
приходилось на долю органічних добрив, що відповідало оптимальним нормам живлення.
Станом на 01.01.2009 р. загальна частка удобрених площ в Україні складала 65% (48 кг/га
ДПР). При цьому частка внесення органічних добрив на протязі останніх п’яти років не
перевищує навіть 3% (0,6 т/га).
Внесення мінеральних добрив у підвищених дозах з засобами захисту рослин
сприяють агрохімічній деградації, біотоксикозу і дегуміфікації ґрунтів. Споживацьке
ставлення до ґрунтів обернулося тим, що більше 20 млн. га земель сільськогосподарського
призначення на сьогодні визнано деградованими, а від 14 до 17 млн. – ерозійно
небезпечними. Спостерігається тенденція до збільшення накопичення токсичних речовин і
важких металів. Зникнення чорноземів є однією з найсерйозніших проблем в Україні.
Щорічно втрати України від впливу негативних процесів інтенсифікації
сільськогосподарського виробництва з використанням засобів хімізації складають більш
ніж 500 млн. т ґрунту, з якою втрачається 24 млн. т гумусу, 1 млн. т азоту, 700 тис. т
фосфору, 10 млн. т калію. В даний час методи ведення сільського господарства у всьому

світі переживають глибоке реформування. Технології інтенсифікації втратили свою
ефективність – на виробництво продуктів харчування витрачається більше енергії, ніж
виходить взамін. Збільшення обсягів використання добрив вже не викликає відповідного
зростання врожайності. Тому все більшого поширення набувають біологічні фактори
підвищення врожайності рослин та збереження родючості ґрунтів в 21-му столітті,
оголошеному століттям біотехнологій.
Для запобігання негативних наслідків виснаження ґрунту і компенсації винесення з
урожаєм поживних речовин, необхідно дотримуватися порядку ведення сівозмін та норм
внесення добрив, повертаючи в ґрунт достатню кількість поживних речовин. При цьому
НААН України рекомендовано збільшити частку використання органічних добрив до 8-10 т
/ га.
Одним з досить дієвих агротехнічних прийомів в цьому напрямку є застосування в
технологіях виробництва органічного добрива «Паросток» – добрива нового покоління на
основі біонанотехнології PAROSTOK.
Біонанотехнологія PAROSTOK є «найкращою існуючою технологією» відповідно до
визначення Гельсінської конвенції 1992 року, тобто:
• заснована на останніх досягненнях науки і техніки. Два провідні НДІ світу визнали
і підтвердили інноваційність світового масштабу;
• спрямована на зниження негативного впливу на навколишнє середовище;
• дозволяє поєднувати пріоритети державної екологічної політики держави і
комерційну ефективність виробництва і розподілу продукції.
Програма PAROSTOK об’єднує екологію, землеробство, харчову біотехнологію,
управління відходами, захист клімату та навколишнього середовища, і при цьому є
інвестиційно привабливим бізнесом.
Продукція PAROSTOK має високий експортний потенціал в Європі, Азії, Африці, а
також в країнах Північної та Латинської Америки.
Комплекс органічних добрив PAROSTOK – продукт з високою доданою вартістю.
Проект відповідає правилам IPPC 1996 (Інтегрованого Запобігання і Контролю
Забруднення) з розміщення промислових об’єктів.
Цінності Проекту
• Здорова природа, здорові продукти, здорова сім’я;
• Використання відходів птахофабрик як сировинного потенціалу, поновлюваного
матеріального ресурсу, та як платформи стійкого розвитку.
Окупність системи PAROSTOK гарантується за рахунок:
• низької собівартості продукту;
• наявності постійного, поновлюваного джерела сировини і компонентів;
• використання сучасного енергоефективного обладнання;
• застосування високих екологічних стандартів ведення бізнесу;
• професійного менеджменту;
• перспективності напрямку;
• конкурентних цін на продукцію.

Таблиця. Порівняльні характеристики технологій утилізації курячого посліду